У серпні 2024 року в дію вступає Директива про відновлення природи (Nature Restoration Law) – одна з ключових ініціатив ЄС щодо збереження біорізноманіття, яка спрямована на відновлення деградованих екосистем та природних середовищ у всіх державах-членах ЄС. Директива охоплює довгострокові цілі відновлення екосистем та окремих оселищ, охорони та збереження видів та є частиною Європейської стратегія збереження біорізноманіття до 2030 року (EU biodiversity strategy for 2030), та входить до Європейського зеленого курсу (European Green Deal).
EU Biodiversity Strategy спрямована на відновлення деградованих екосистем, забезпечення сталого управління природними ресурсами та збереження видів, які знаходяться під загрозою зникнення. Важливим аспектом Стратегії є інтеграція охорони біорізноманіття у всі сектори економіки, включаючи аграрний сектор. Серед основних цілей: впровадження агроекологічних (регенеративних) практик сільського господарства, розвиток органічного землеробства, відновлення деградованих ґрунтів, зменшення використання синтетичних добрив та пестицидів. Так у рамках Стратегії передбачено збільшення частки органічного землеробства до 25% від загальної площі, відновлення 25% деградованих земель та зменшення використання пестицидів на 50% до 2030 року.
У рамках природоохоронного європейського законодавства ЄС підтримує Україну у впровадженні програм з відновлення біорізноманіття та покращення екологічного стану сільськогосподарських земель. З огляду на євроінтеграційний курс, національне законодавство повинно відповідати європейським стандартам охорони природи, тому важливим є врахування європейської політики у природоохоронній сфері вже сьогодні.
Біорізноманіття (біологічне різноманіття) прийнято розглядати на генетичному, видовому та екосистемному рівнях, що відображає системність, багаторівневість та комплексність різноманіття всіх форм життя на Землі. Саме від стану біорізноманіття залежить стійкість екосистем, їх ресурсність, екосистемі послуги та екологічна безпека в цілому.
Розвиток промисловості та зростання виробництва, непомірна експлуатація природних ресурсів призводять до антропогенного перетворення екосистем, їх деградації, руйнування природних ландшафтів, втрати оселищ і, як наслідок, зникнення популяцій та цілковите вимирання окремих видів. Втрата біорізноманіття набуває загрозливих масштабів, наслідком чого може стати порушення екосистеного балансу та екосистемної цілісності на національному та глобальному рівнях. Питання втрати біорізноманіття вийшло далеко за межі наукової проблематики. Ризики пов’язані із втратою біорізноманіття перебувають у центрі уваги як українських, так і європейських вчених, дослідників, політиків та світових лідерів. На сьогоднішній день ефективне використання природних ресурсів та їх відтворення є необхідною умовою не тільки для природоохоронних цілей, а також для економічного зростання, однією з ключових віх якого є аграрний сектор.
Нераціональне ведення сільського господарства є однією з причин втрати біорізноманіття. Монокультурне землеробство, надмірне використання пестицидів і гербіцидів, забруднення ґрунту агрохімікатами, ерозивні процеси через використання сільськогосподарської техніки та інше. Усе це призводить до забруднення природнього середовища небезпечними речовинами, знищення природних оселищ, їх фрагментації та втрати біорізноманіття.
Понад 80% оселищ у європейських країнах перебувають у незадовільному стані. За останні 30 років в Європі було знищено 50-70% площі степів. В Україні цілинний степ залишився лише в природоохоронних зонах та становить всього 1% від всієї площі України, а площа природних лук за останні десятиріччя скоротилась на 40%. Однією з причин втрати та деградації оселищ на національному рівні є високий показник розораності, що в середньому становить 54% (у деяких областях — 70%), тоді як середній показник у європейських країнах – 30-35%.
Непоправних втрат зазнає видове різноманіття. Так кожен третій вид бджіл та метеликів у Європі перебуває у стані скорочення чисельності популяцій. Наприклад, в Україні популяція бджіл зменшилася на 20% лише за останнє десятиліття. Оскільки 75 % сільськогосподарських культур залежать від запилювачів, така тенденція не тільки призведе до значного зниження врожайності, погіршення якості продуктів харчування, підвищення витрат на сільськогосподарське виробництво, а й загрожує продовольчій безпеці. Втрата видового багатства відбувається також через скорочення різноманітності сільськогосподарських культур та їхніх диких родичів. Вважається, що з понад 6000 видів для рослинництва, тільки 9 видів становлять 66% світового рослинництва. Таке збіднення розмаїття сільськогосподарських культур призводить до втрати видового та генетичного різноманіття, до того ж, неминуче веде до забуття традиційних сільськогосподарських практик.
Стан ґрунтів також викликає занепокоєння – понад 70% сільськогосподарських ґрунтів у Європі перебувають у незадовільному станію. Як відомо, стан ґрунтової біоти має прямий вплив на урожайність сільськогосподарських культур. Для належного функціонування ґрунтової екосистеми, необхідний баланс між видовим різноманіттям мікроорганізмів, мезо-, макро- та мегафауни, включаючи нематод, дощових черв’яків, членистоногих та дрібних хребетних. Едафобіонти беруть участь у важливих ґрунтоутворюючих процесах, зокрема розкладанні рослинних решток, мінералізації, гуміфікації, фіксації азоту та перетворенні поживних речовин, сприяють утворенню грудкуватих структур і перемішуванню ґрунту, а також є природними ворогами фітопатогенів та шкідників.
В Україні створено ряд законодавчих актів, нормативних документів та стратегій, спрямованих на збереження біорізноманіття, охорону та відновлення оселищ та видового різноманіття. Закони Українии “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про природно-заповідний фонд України”, “Про рослинний світ”, “Про тваринний світ” є основними нормативними документами, що встановлюють правові, економічні та соціальні основи для забезпечення збереження та стійкого використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та збереження біорізноманіття. Основні стратегічні напрями політики та заходи для збереження біорізноманіття в Україні визначені у «Національній стратегії збереження біорізноманіття України», що включає інтеграцію природоохоронної проблематики у різні сфери діяльності, зокрема врахування питань збереження біорізноманіття у сільському господарстві, лісовому господарстві, рибальстві та інших галузях.
Українським аграріям саме час задумуватись про використання сучасних міжнародних практик сталого господарювання задля збереження природних благ та власного добробуту. Компанія I.P.Cert впроваджує програму “Ініціатива “Жива Земля” що покликана разом із аграрним бізнесом впроваджувати інноваційні регенеративні підходи та практики у сільському господарстві, зокрема зменшення викидів вуглецю, програми відновленню родючості ґрунтів та відновлення біорізноманіття. Ініціатива розроблена у відповідності до найвищих світових стандартів та відповідає принципам Core Carbon Principles, що дозволить українським аграріям брати участь у світовому добровільному вуглецевому ринку, програмах Scope 3 та стати провідними постачальниками низько вуглецевої сільськогосподарської продукції на ринки ЄС.
