Прискорення темпів технологічного розвитку призводить до нарощування обсягів й інтенсивності інформаційного обміну, у тому числі і між суб’єктами економічної діяльності. Цим обумовлено актуальність питання з активізації процесів цифровізації усіх сфер виробництва. Не лишається осторонь і сектор товарного рослинництва, значимість якого для економіки України посилюється накопиченням структурних зрушень через війну.
Для діяльностей, які засновано на використанні природно антропогенних екосистем як виробничого засобу, одним із базових компонентів запровадження цифровізації є моніторинг як інформаційне джерело для оптимізації еколого-економічного менеджменту виробничих процесів. Наявність широкого спектру даних обумовлює формування континууму цифрового простору як умови ефективності виробництва, посилення економічної спроможності, оптимізації використання ресурсного потенціалу усіх його форм і видів. Це вимагає системного підходу до організації виробництва з фокусом на мінімізацію антропогенного навантаження, у тому числі на досягнення кліматичної нейтральності, на що націлено міжнародні зусилля у рамках задач зеленого переходу.
Новітні економічні інструменти зеленої економіки формують нормативно-законодавче поле щодо забезпечення капіталізації агроресурсного потенціалу шляхом формування зворотної залежності прибутковості від міри антропогенного навантаження. Ця задача надає функціонуванню інформаційно-реєстраційної інфраструктури статусу організаційно-економічного інструменту. Для досягнення вказаних цілей запропоновано комплекс економічних важелів, ефективність використання яких також потребує контролю, що неможливо без чіткого і прозорого функціонування інформаційно-реєстраційної інфраструктури. Отже, зростає потреба моніторингової інформації для формування бази даних не лише показників якісних характеристик ґрунтового покриву як індикатору дотримання агротехнологічних рамок, а і просторово-територіальних параметрів землекористування.
Оптимізація моніторингу агроекосистем як інформаційного базису цифровізації агровиробничих процесів лежить у руслі міжнародних вимог щодо використання агроугідь, які законодавчо закріплено у країнах ЄС та спираються на Рішення Конференції Сторін Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату. Сектор товарного рослинництва має один із найвищих потенціалів запровадження цифровізації при забезпеченні автоматизації та роботизації технологічних процесів, що відкриває шлях до відновлення і збереження, оптимізації використання агроресурсного потенціалу з підвищенням резистентності агроландшафтів до антропогенного навантаження. Це підтверджується потужним потенціалом обсягів поглинання вуглецю ґрунтами агроугідь на рівні 14 – 14,5 млн т СО2-е шляхом запровадження науково обґрунтованої системи землеохоронних заходів.
Цифровізація передбачає інтеграцію базових компонентів цифрових технологій та комп’ютеризацію робочих місць, від ефективності функціонування яких у підсумку залежать темпи економічного розвитку. На сьогодні цей термін необхідно розглядати за більш комплексним підходом, який змінює характеристики суспільно-економічних аспектів і еколого-економічних складових виробничих процесів. Цифровізація визначає спосіб організації виробництва, орієнтований на досягнення еколого-економічного оптимуму з базовим компонентом кліматичної нейтральності у використанні природоресурсного потенціалу при збереженні прийнятних рівнів рентабельності шляхом автоматизації і роботизації виробничих процесів і систем. Завдяки реалізації окресленого підходу відкривається шлях до скорочення обсягів споживання природних ресурсів та викидів шкідливих речовин, зменшення викидів парникових газів і підвищення поглинання вуглецю природно-антропогенними екосистемами.
Забезпечення мінімізації антропогенного навантаження у найбільш оптимальний спосіб потребує детального аналізу екологічного сліду продукції протягом всього життєвого циклу, окремим випадком якого являється вуглецевий слід продукції. Життєвий цикл рослинницької продукції можна розглядати як послідовну комбінацію ланцюгів з трьох блоків – агробіологічного, агротехнологічного і агроекономічного, що є достатньо умовним і пояснюється технологічними етапами рослинництва:
Необхідно зазначити, що формування баз даних за вказаними блоками було розпочато в тому чи іншому вигляді задовго до появи ідеї діджиталізації. На даному етапі її розвитку постає завдання систематизації і постійного розширення цих баз даних, створення можливостей для полегшення їх використання. Наявність вказаних баз даних сприяє полегшенню не лише вибору кращих практик у рослинництві, а й відкриває шлях до оптимального вибору агротехнологій на основі агроекологічних умов та технологічних можливостей. Підвищення автоматизації та роботизації агротехнологічного виробництва суттєво полегшує процес моніторингу агровиробничої діяльності рослинництва шляхом забезпечення можливості збору інформації у режимі реального часу та створення передумов для оптимізації процесів підготовки звітів з інвентаризації викидів та поглинання парникових газів в секторі землекористування. Крім того, цифровізація рослинництва сприяє підвищенню точності прогнозних розрахунків як з оцінки майбутніх врожаїв, так і фьючерсних продажів не лише продукції рослинництва, а й обсягів викидів парникових газів, що створює можливість завчасного реагування на їх потенційне скорочення та/або уникнення. Аналогічним чином з’являється можливість скорочення рівнів виробничих ризиків можливих технологічних порушень, що в свою чергу, пов’язано зі страховими виплатами та виробничою безпекою на підприємстві.
Необхідність розширення парку реєстраційного обладнання на агропідприємствах у масштабах країни забезпечує створення робочих місць для їх виробництва. Підвищення рівнів автоматизації та роботизації виробничих процесів вимагає підвищення рівнів кваліфікації обслуговуючого персоналу, що сприяє зміцненню соціальної стабільності та економічної потужності регіону. Підсумковим ефектом запровадження цифровізації у рослинництві є не лише сприяння досягнення мети кліматичної нейтральності, а й уможливлює виконання задачі вищого рівня – переходу до екологічно-орієнтованої економіки на основі розробки системи нового організаційно-економічного інструментарію прийняття управлінських рішень.
агроном-дослідник, аналітикиня з розрахунків ПГ I.P.Cert д-р екон. наук, старший науковий співробітник, Оксана Бутрим
