Рефлексія після Grain Ukraine 2025: чому європейський регламент дуже опосередковано стосується саме питання знеліснення і як нова регуляція змінює правила гри для всього агробізнесу.

Оксана Просоленко, CEO & Засновниця I.P.Cert

Європейський регламент про знеліснення (EUDR) викликає жваві дискусії в українському агросекторі. Після фінальної панелі на Grain Ukraine 2025 стає очевидним: це набагато більше, ніж просто екологічна ініціатива. EUDR кардинально змінює підходи до ведення агробізнесу, створюючи нову архітектуру відповідальності для всього ланцюга постачання сої.

EUDR — це не про ліси. Довіра як новий капітал

Хоча в самій назві — “знеліснення”, насправді йдеться не лише питання управління лісами та запобігання незаконній вирубці лісів. Йдеться про відповідальність за походження кожної тони продукції, яку ми хочемо постачати до ЄС. Регламент охоплює сім товарів: деревину, пальмову олію, сою, какао, каву, велику рогату худобу та каучук. Це про спроможність довести, що ця соя справді вирощена там, де дозволено. Що ти, як експортер чи виробник, знаєш історію кожного поля. І можеш це підтвердити — документами, супутниковими знімками, договорами.

Таке підтвердження походження не є чимось новим. У сертифікації органічної продукції, лісу або біопалива це давно реальність. Проте у випадку EUDR йдеться про новий рівень — де кожна одиниця продукції повинна мати “польове походження” з підтвердженим статусом відсутності незаконного знеліснення території після 31 грудня 2020 року.

Цей принцип стосується не лише сировини, а й похідної продукції — такої як наприклад соєвий шрот чи соєву олію. Відповідальність поширюється на весь ланцюг постачання. І тут на перший план виходить не “зелений” елемент, а прозорість, юридичність та довіра.

Від регуляції до системи відповідальності

EUDR — це більше ніж законодавча вимога. Це новий підхід до побудови контрактів, логістики та цифрового ланцюга постачання. Як влучно відзначив Ігор Лісецький, юрисконсульт відділу міжнародної правової підтримки та міжнародного арбітражу компанії МХП: “простежуваність та відповідність законодавству — тепер головні принципи контрактів”.

Епоха “сірих зон” в постачанні сої на європейський ринок завершується. Кожен учасник ланцюга — від фермера до трейдера — повинен мати документальні докази непричетності продукту до знеліснення. Великі європейські ритейлери не ризикуватимуть репутацією, розміщуючи на полицях товари з сумнівним походженням. Ігор Лісецький, тут зазначив, що: «Санкції за недотримання EUDR складають до 4% від річного обороту на ринку ЄС, яка покладається на операторів ринку, які завозять продукцію.»

Цифрові можливості та фрагментація

Україна володіє однією з найрозвиненіших агроцифрових систем у світі. Дрони, супутники, GPS-моніторинг, облік полів — технологічний арсенал вражаючий. Проте, як слушно зауважив Назар Малиняк, керуючий партнер SmartFarming, система залишається фрагментованою: «Цифрова інфраструктура в агросекторі — одна з найрозвиненіших в Україні, але в питання EUDR — вона фрагментована. Потрібна уніфікація, щоб всі гравці ринку могли обмінюватися даними без втрат часу. Бо зараз ми бачимо ситуацію, де на 100% відповідати EUDR зможуть лише великі гравці, які мають повний цифровий ланцюг. Малому та середньому фермеру важливо розуміти це не як барʼєри, а як нові реалії та мати бажання адаптуватися.»

Андрій Шафран, комерційний директор “Контінентал Фармерз Груп”: «Ринок готувався до EUDR вже рік, але зі сторони сої проблем залишається багато — зокрема, відсутня єдина інтегрована платформа, що дозволила б підтвердити походження сої з конкретної ділянки, відстежити відсутність змішування партій та зафіксувати весь шлях від поля до контракту. Проблема не в технологіях, а у відсутності єдиної мови даних в агросекторі додав до цієї тези Назар Малиняк.

Одним з можливих рішень Назар Малиняк зауважив можливу уніфікація даних, інтероперабельність, створення національної платформи за активної участі держави. Однак цей шлях довгий та складний.

Еволюція контрактних відносин

Контракти на агропостачання вже трансформуються. Сучасний договір повинен містити:

• Координати поля з точною геолокацією та оцінкою щодо відсутності знеліснення
• Підтвердження легальності виробництва сої на зазначених територіях
• Розподіл відповідальності за надану інформацію
• Умови окремого зберігання та запобігання неконтрольованому змішуванню для підтримки ідентичності партій
• Право регресу на випадок виявлення порушень

Це не просто страхування ризиків — це нова правова база, яку вимагає європейський імпортер. За EUDR відповідальність несе імпортер, але він має право перекласти частину ризиків на попередню ланку у ланцюгу через правильно структуровані договори. Ігор Лісецький зауважив: «Це означає, що всі контракти мають бути враховувати нові вимоги. Потрібна не лише декларація обачності чи договор про окреме зберігання, а й договори з правом регресу і повне юридичне покриття ризиків операторів від компаній, які є в цьому ланцюжку.»

Натомість Олексій Кособоков, комерційний директор ADM відзначив, що: «Ми вже побудували певну інфраструктуру, де готові допомагати нашим фермерам підтверджувати всі вимоги, а їх витрати будуть мінімальні. Цей процес надзвичайно складний, адже потрібно переглядати попередні договори з елеваторами, перевізниками — логістика має бути окремо відслідкованою на всіх етапах».

Стратегічна перевага України

Україна сьогодні перебуває в категорії “низького ризику” згідно з ризик підходом Регламенту. Це не гарантія, а вікно можливостей. Але як зазначив Андрій Шафран, для цього потрібен юридична відповідність на всіх ланцюжках постачання, і зараз часу дуже мало. Ми конкуруємо з Бразилією, яка має статус “середнього ризику”, тоді як Україна — “низького ризику”. Це наш шанс, і ми повинні його використати». І ми справді маємо шанс зайняти міцніші позиції на ринку швидше за Бразилію, Аргентину та африканські країни, які підпадають під категорії “середнього” або “високого” ризику.

Олексій Кособоков додав: «Україна — в категорії низького ризику. Ми вже вивезли понад 40% сої в ЄС і не бачимо значних бар’єрів для відповідності EUDR. Питання в тому, як швидко ми зможемо адаптуватися — і скільки це коштуватиме.

Це очевидно, що без здатності швидко підтверджувати походження продукції ця перевага буде втрачена. Наша сильна сторона — потенціал швидкої адаптації, але він вимагає координованої роботи всіх учасників: від державних органів до малих фермерських господарств.

Нові професійні компетенції

“EUDR compliance officer — це не жарт, це майбутня професія” — цю думку активно підтримали учасники дискусії.

Перевірка координат, моніторинг знеліснення, збір і валідація документів стають повноцінними функціональними обов’язками. Це міждисциплінарна спеціальність, що поєднує:

• IT-технології та аналітику даних
• Юридичний комплаєнс
• Управління фізичними ланцюгами постачання
• Управління ризиками

Практичні кроки від лідерів галузі

Провідні компанії вже адаптуються до нових вимог:

ADM адаптувала інфраструктуру під сегрегацію потоків, надає підтримку фермерам у зборі даних, включаючи фінансові стимули.

Континентал Фармерз Груп закликає до створення єдиного цифрового рішення, наголошуючи, що без державної участі фермери не впораються самостійно.

SmartFarming готує інструменти для формування “польового досьє”, вважаючи критично необхідною роль держави у створенні цифрового реєстру полів.

МХП розробляє нові контрактні інструменти для власних ланцюгів постачань: розглядаючи юридичне покриття як стратегічну перевагу.

Практичний план дій для агробізнесу

Негайні кроки (до кінця 2025 року):

1. Аудит земельного портфеля

• Створити цифровий реєстр усіх земельних ділянок з GPS-координатами
• Зібрати документи про право користування/власності на кожну ділянку
• Перевірити статус земель станом на 31.12.2020 через супутникові знімки
• Ідентифікувати “проблемні” ділянки, які потребують додаткового обґрунтування

2. Реінжиніринг договірних відносин

• Включити в усі контракти з фермерами EUDR-декларації та координати полів
• Додати розділи щодо відповідальністі за надання достовірної інформації
• Передбачити право регресу та механізми відшкодування збитків
• Встановити вимоги до роздільного зберігання та транспортування

3. Технологічна готовність

• Впровадити систему відстеження партій від поля до відвантаження
• Налаштувати інтеграцію з супутниковими системами моніторингу
• Створити цифрові “паспорти” для кожної партії продукції
• Забезпечити можливість швидкого формування звітності для імпортерів

4. Організаційні зміни

• Призначити відповідального за EUDR-відповідність (або створити відповідний відділ)
• Провести навчання ключового персоналу з вимог регламенту
• Розробити внутрішні процедури перевірки та валідації даних
• Встановити регулярний моніторинг змін у вітчизняному та європейському законодавстві

Стратегічні пріоритети:

• Формування культури прозорості замість формального підходу до аудитів
• Інвестиції в цифрову інфраструктуру та персонал
• Розбудова довгострокових партнерських відносин з ключовими клієнтами

Висновок: Шанс для України

EUDR — це не лише про знеліснення. Це про відповідальність, системність та довіру. Для українського агросектору це унікальна можливість стати не просто постачальником сировини, а повноцінним сталим партнером глобального ринку. Україна має конкурентну перевагу над нашими головними конкурентом — Бразилією, як країна з низьким ризиком, тому якщо наш ринок зможе швидко адаптуватися, ми зможемо стати сталими постачальниками сої та інших культур і зайняти велике місце на ринку швидше за тих, хто цього ще не робить, або робить це повільно. Успіх залежить від готовності всіх учасників ланцюга — від державних регуляторів до окремих фермерів — прийняти нові правила гри та інвестувати в майбутнє сталого агробізнесу.

Стаття базується на матеріалах фінальної панелі Grain Ukraine 2025 та експертних обговореннях з провідними учасниками українського агросектору.